Información en español sobre Ucrania

«Виcланець»

Deja un comentario

 

Новий лист в рубриці “Листи читачів”.
2016-03-20 21.48.38

Мені здається, що я прожив в Україні 21 рік з менталітетом СРСР. А можливо в той час батьки так вчили жити своїх дітей.

Коли мені було 18 років, я зрозумів, що моє життя не може продовжуватися в таких обставинах. В голові крутилося: «Чому я? Чому це відбувається зі мною? Невже я не такий як мої друзі? За що Бог дав мені таку кару?». В  таких думках пройшло ще 3 роки.

Одного дня я подумав, що напевно моє життя не тут, не в Україні, не в рідній хаті, де я народився. А ще більше не хотів зробити боляче людині, яка мене кохала. Я б ніколи собі цього не пробачив. Тоді вирішив виїхати куди завгодно, але далеко від дому, щоб зрозуміти самого себе і чому «Я»?

Мої рідні не розуміли для чого мені їхати за кордон, адже в Україні мав добру роботу. Але це моє життя, і свою долю я маю вирішувати сам. Ніхто інший не може казати чи заставляти мене, як мені жити. А прожити все життя в брехні – такого життя не хочу. Залишати своїх рідних – це дуже боляче. І коли моя мама казала мені: «Сину, я скоро чекаю тебе дома», душа розривалася від болю і розуміння того, що я більше ніколи не повернуся до рідної домівки.  Це не тому, що я не хочу, а тому, що наші люди мене ніколи не зрозуміють.

Я думаю і знаю, що в Україні є багато таких молодих людей, які мають, чи мали такі ж самі внутрішні проблеми. На жаль, не всі мають мужність зробити важливий крок у власному житті. В Україні в той час мене б ніхто не зрозумів. Сьогодні, у 21 столітті є деякі зміни, але дуже малі зміни. Наші люди ще не готові.  Я впевнений, що нове покоління українців є і буде більш цивілізованим і відкритим.

 

Нове життя. Переїзд в Іспанію. Барселона.

Я  молодий чоловік, який за 21 рік ніколи не виїздив за кордон, без досвіду в житті, менталітет в голові традиційний, не розвинений на бачення вільного світу, наважився змінити своє життя.

Перше враження по приїзду в Барселону – шок, невже існує інший світ? До цього часу я бачив цей цивілізований світ тільки по телевізору. Все зроблено, щоб людям було зручно. Дороги чудові, асфальтовані, немає жодної ями чи вибоїни, двух-, чи трьохполосні, щоб машини їздили кожна в своїй смузі. А коли хочеш повернути на іншу вулицю, завжди включається поворот попередження. Всі дороги з чудовою розміткою. Виїзди за містом, всі малі траси, всі малі дороги, які сполучають місто з селом так само асфальтовані. Знайти дорогу без асфальту – це треба їхати або в гори, або в ліс. Міський транспорт: автобуси в чудовому стані, чисті, з кондиціонерами. Люди заходять один за одним по черзі, ніхто нікого не штовхає. Вхід в автобус на передні двері, середні і задні тільки для виходу.        Вулиці кожного ранку прибирають. Коли ідеш по тротуару, ніхто нікого не штовхає, дають тобі прохід. І так само маєш робити ти. Якщо хтось тебе випадково штовхнув чи став на ногу, одразу вибачаються. Люди тут дуже привітні, ввічливі, завжди тобі допоможуть, розкажуть, покажуть і якщо потрібно, то заново тобі повторять. Так само і на робочих місцях, працівники культурні, привітні, можеш питати декілька разів якщо не зрозуміло і вони тобі все розкажуть і покажуть. Мені з іспанцями дуже легко порозумітися. У них дуже гарна мова. Інколи, коли вони розмовляють, здається, що вони сваряться, але це не так. Так вони люблять розмовляти.  В іспанській мові є багато слів, що можуть означати тільки одне слово.

В перші місяці мого приїзду в Іспанію, з мовою мені було дуже важко. Я не розумів,  що мені кажуть, не знав жодного слова. Але з часом, слухаючи їх кожного дня на роботі, мало-по-малу почав розуміти. Добре розмовляти на іспанській я почав десь через рік. Мову вивчив без словника і курсів іспанської, все на практиці. Кажуть, що коли ти думаєш в голові, чи рахуєш на чужій мові, яку ти ніколи не знав, то це означає, що ти вже добре розумієш цю мову.

Можливо люди в Україні будуть сприймати це як «продав, чи зрадив, чи забув свою країну», але це не так. Ні, шановні, просто за 16 років життя в Іспанії я кожного дня розмовляю іспанською мовою, то вже автоматично думаю на ній. Так само і з письмом, якщо я зараз беру ручку, папір і починаю писати українською, то автоматично пишу букви і іспанські і українські. Зміни в розмові: коли я спілкуюсь з матір’ю з України, вона сміється з мене тому, що розмовляю тепер з іспанським акцентом. А коли хочу щось швидко розказати, чи з хвилюванням, то забуваю деякі слова українською. Все це тому, що твоя голова і розум думають на іспанській. І це ніяка не «Зрада». Українці, які проживають за кордоном більше 10 років, мене зрозуміють. Багато людей говорять, що українці, які проживають з кордоном, втекли з України, зрадили Україну, що тут легко говорити і переживати за Україну на відстані. Несправедливі звинувачення, ми народилися в Україні, там у нас залишилися найближчі люди і ми завжди будемо УКРАЇНЦЯМИ. Кожен українець із-за кордону як може допомагає Україні. Також кажуть: «А чому ви не повертаєтеся в Україну?» А тому, що переважна більшість українців за кордоном створили свої сім’ї. Це моя друга рідна країна після України. Але щоб дійти до такого доброго життя я пройшов всі перешкоди, які поставали переді мною. Сумував і плакав за рідними, думав, що мені їсти, де переночувати, як прожити… Ти в чужій країні, нікому не потрібен, ніхто тебе не знає, поряд немає твоїх рідних, щоб допомогти або хоча б підтримати. Це все було в перші роки приїзду в Іспанію.

Міг би я жити в Україні? Якщо українці були б більш вільні думками про «інших» людей, про світ, то так, напевно жив би в Україні. Але, на жаль, наші люди ще не готові мене зрозуміти…  Треба зрозуміти одне, кожна людина має своє приватне життя. І людина вирішує сама за себе, з ким вона хоче жити і як.

 

Моя вада.

Не можу точно сказати в якому віці я почав відчувати потяг до своєї статі. Мені здається, десь від 16 років. Спочатку це було в думках. Але нічого подібного, як думають люди, що фарбуєш губи, чи вдягаєш жіночі плаття. Просто відчуття таке, що подобаються чоловіки, відчуття, що можеш кохати, не тільки фізично, але і душею. У 18 років я зустрічався з дівчиною, і коли мав з нею перші стосунки, то зрозумів, що не можу бути з жінкою. В той самий час я вперше в житті закохався в чоловіка. Мені було достатньо бачити його, чи просто чути як він розмовляє. Звичайно, цей чоловік нічого не знав і не знає, що я його кохав. Дуже важко описати відчуття, які я мав до цього чоловіка, і боляче для мене, тому що знав – це нереально, щоб він мав такі ж самі почуття до мене.

Хочу всім сказати, що схильність до чоловічої статі ніхто не нав’язує, тебе не заставляють бути таким, людина народжується такою. І дуже важливо, якщо у вас є друг, друзі геї чи лесбіянки, не переживайте, ви від них не наберетеся. Це смішно, що у 21 столітті є люди, які так думають.

Як каже Бог? В житті, люби людину, будь любимим і живи щасливо (але Бог не каже, що не можна  любити – чоловік чоловіка, чи жінка жінку). По-другому можна сказати: «Я живу своє життя як я хочу і як мені зручно. Так відчуваю себе щасливим.»

Чому мені подобаються чоловіки? Може причина ще і в тому, що з дитинства життя моє було: плач, страх, сварки кожного дня, побиття, недосипання по ночах. І все це через чудового батька, який був п’яницею. Я не пам’ятаю жодного щасливого дня з моїм татом. Щиро кажучи, в моїх спогадах про тата все тільки погане. Коли ростеш з таким батьком, то стаєш дуже замкнутим, живеш у постійному страху.

Я радий, що вирішив змінити своє життя в чужій країні, і вчасно. В Іспанії я змінився на всі 100%. Без страху до життя, ввічливий, привітний з людьми, спокійний, стриманий, культурний. Зрозумів, що таке є «життя», що його потрібно шанувати, допомагати і любити рідних і близьких, своїх друзів. Хочу звернуватися до всіх українців: «Будьте більш відкриті у своєму серці, в думках про інших, більш ввічливі. Попри всі проблеми, які тепер є в Україні, це я розумію і всі ми розуміємо, де є любов, там є перемога

Responder

Por favor, inicia sesión con uno de estos métodos para publicar tu comentario:

Logo de WordPress.com

Estás comentando usando tu cuenta de WordPress.com. Cerrar sesión / Cambiar )

Imagen de Twitter

Estás comentando usando tu cuenta de Twitter. Cerrar sesión / Cambiar )

Foto de Facebook

Estás comentando usando tu cuenta de Facebook. Cerrar sesión / Cambiar )

Google+ photo

Estás comentando usando tu cuenta de Google+. Cerrar sesión / Cambiar )

Conectando a %s