La guerra está durando ya más de 54 días. No hay seguridad. Los soldados rusos están destruyendo Ucrania. Los teatros se convirtieron en refugios, pero no siempre son lugares seguros. Aquí no te esconderás del horror, la desesperación y la rabia, te encontrarán y, tarde o temprano, te invaden y explotan, como las bombas rusas.
Un día, una pequeña pero fuerte comunidad del Teatro Lesia en Lviv se reunió en un gran salón. 88 personas sostenían teléfonos, desde los cuales se escuchó la palabra «niños» en muchos idiomas. Así es como surgió este video: una reflexión sobre los acontecimientos de la guerra ruso-ucraniana en esta etapa. El autor de la idea del video es el artista principal del teatro Oleksiy Khoroshko.
Carta de Victoria Soloviuk
Слава Україні!
Війна триває вже понад 54 дні. Безпеки нема. Російські солдати руйнують Україну. Театри стали притулками, але не завжди безпечними місцями. Тут не сховаєшся від жаху, відчаю і люті, вони знайдуть тебе і рано чи пізно вторгнуться і вибухнуть, як російські бомби.
Якогось дня невелика, але сильна громада з Театру Лесі у Львові, зібралася у великій залі. 88 людей дістали телефони, звідки лунало слово «діти» багатьма мовами. Так постало це відео – рефлексія на події російсько-української війни на цьому етапі. Автором ідеї відео є головний художник театру Олексій Хорошко.
Лист Вікторії Соловюк
Слава Україні!
ConUcrania 