Представляємо інтерв’ю з Антоном Мирзіним, також відомим, як Paperdaemon, політичним активістом і художником-плакатником, який був змушений виїхати з Росії через свої політичні переконання. Антон є безпосереднім учасником політичного руху «Республіканська Альтернатива», очолюване відомою московською письменницею Аліною Вітухновскою.
Концепція героїзму по-давньогрецькому, російська пропаганда в Іспанії, Мистецтво як інструмент, Хаос і що може трапитись, якщо замкнути російську агресію всередині.
Наталка: Здрастуй, Антоне, будь ласка, розкажи нам, чи був ти колись в Іспанії, що про неї знаєш і як ставишся до країни і до іспанців.
Антон: Добрий день. Знаю про країну те, що написано в Вікіпедії і відомо зі шкільного курсу географії та історії, починаючи з інквізиції та Колумба і закінчуючи коридою. Що іспанці це такі люди з характером, що навіть Гітлер не зміг їх підім’яти під себе, про громадянську війну і що зараз країна переживає економічну кризу. Також знаю, що в Іспанії, наскільки мені відомо, добре розвинена альтернативна сонячна енергетика.
Н: Але сам ти в Іспанії жодного разу не був.
А: Ні. Ще хочу додати, що мені відомо, що там не прийнято клеїти шпалери, прийнято фарбувати стіни в білий колір або ще якийсь інший.
Н: Так, це вірно, це дивно нашим людям, але так і є.
Скажи, будь ласка, як так вийшло, що ти переїхав із Росії і зараз живеш в Україні, в Києві?
А: Я про це багато разів вже заявляв, я був змушений виїхати з Росії через переслідування. Тому що мої плакати дуже не сподобалися російській владі і тому мені довелося поїхати. Власне, я і до сьогодні залишаюся громадянином Росії, що мешкає в Україні в статусі «особи, яка перебуває під захистом української держави».
Н: Це сталося після виставки плакатів, яка пройшла в листопаді 2014 року в Києві, де були представлені також твої роботи, які критикували політику Путіна і участь Росії у війні на сході України?
А: Після цієї події почалося серйозне переслідування. Інтуїтивно зрозумівши, що на мене чекає показовий процес, я вважав за краще виїхати. Справа в тому, що я не поділяю концепцію жертовного героїзму, а дотримуюся концепції героїзму в давньогрецькому сенсі, коли герой – це той воїн, який завдав найбільшою шкоди ворогові і бажано сам при цьому залишився живим.
Н: Зрозуміло. Що маєш сказати про життя в Києві?
А: Ніяких таких жахів, про які розповідає російська пропаганда я не побачив, це існує тільки в головах тих, хто в це вірить. Після переїзду влаштувався нормально.
Н: Яке твоє бачення динаміки розвитку України та Росії?
А: Україна, так само як і Росія знаходиться на пострадянському просторі, але основна відмінність в тому, що Україна прагне з нього вийти. З дуже великими зусиллями, важко, але вона звільниться і це процес незворотній. У той час як Росія не тільки не рухається в цьому напрямку, але і не збирається.
Н: Що ти можеш сказати про політику Путіна і яким ти бачиш майбутнє Росії?
А: Вважаю політику Путіна абсолютно бездарною, це безглуздо розбазарювання ресурсів, а також абсолютно бездумне використання навіть власного потенціалу. Тобто весь цей нафтодоларовий запас можна було дуже грамотно використовувати на благо країни починаючи з 2000-х років, був абсолютно безцільно розтрачений і досі спускається на різні авантюри. З недавніх – це війна в Україні і тепер в Сирії. Зараз ще з’явилася терористичне угрупування, радикальний ісламістський рух під назвою «Фронт ан-Нусра», так звана «сирійська Аль-Каїда», яка потенційно може загрожувати південним рубежам Росії. Так що тепер може розгорітися війна і там, а Росія з радістю буде їх захищати, ввалювати туди багато грошей і як не парадоксально це звучить, але це зможе допомогти Росії протягнути ще десятка півтора років виключно через можливість воювати.
Н: Тобто ти вважаєш, що війна на південному фронті може послужити цементуючим фактором для Росії.
А: Саме так. Але це був негативний прогноз, а позитивний полягає в радикальному перетворенні РФ в Федерацію Вільних Республік з можливістю реального виходу з неї тих суб’єктів, які вважатимуть це за потрібне. Іншими словами, це буде звільнення Росії від тяжкої спадщини імперського мислення – апофеозу масового несвідомого.
Тобто, якщо не буде зовнішнього виходу агресії, тоді можливий буде вихід внутрішній, що, в свою чергу, може привести до революцій або інших типів внутрешніх конфліктів, навіть можливо з цього вийде щось корисне. Ми маємо вже досвід лютневої революції 1917-го року; першої російської буржуазної революції, по початку задекларувала все ті цінності, які зараз прийнято називати «ліберальними», але на жаль, не зуміла їх захистити від червоного перевороту жовтня 1917-го.
Н: Я, як людина яка живе в Іспанії, можу з жалем констатувати, що російська пропаганда тут досягла своєї мети. Багато людей, особливо з лівими поглядами, дійсно вірить в те, що Росія – світовий лідер в боротьбі з фашизмом, прогресивна країна і взагалі оцінюють її дуже позитивно. Що ти міг би їм сказати?
А: Я б порадив цим людям не полінуватися, зібрати достатню суму грошей і поїхати, пожити хоча б рік в Росії. Як, наприклад, це робили свого часу ідеологи-комуністи з США, які в 20-30 роки минулого століття з таким же зарядом ентузіазму і наснаги приїжджали пожити в СРСР. Потім вони тікали і проклинали той день, коли повірили у всю цю пропаганду.
Тоді людина може собі сказати: «Добре, що я хоч за життя зрозуміла свою». Але на таке здатні не всі. Наприклад в Росії дуже характерно, що якщо людина встала на якісь «рейки», вона вже ніколи не визнає, що майже все життя робила щось неправильно. Але в інших країнах це можливо. Наприклад Джон Керрі, Державний секретар США, свого часу воював у В’єтнамі, а потім, мабуть, зрозумівши всю безглуздість цієї бійні, пішов і покидав свої бойові нагороди біля Білого Дому. Це сильний вчинок сильної людини, яка зуміла визнати не тільки свої помилки, але і помилки тієї держави за яке була готова віддати життя. Таке викликає повагу. А в Росії, на жаль, люди як приймуть якусь традиціоналістську установку, так і не хочуть більше думати, повний вперед і усе.
Н: Скажи, будь ласка, яка у тебе освіта?
А: У мене технічна освіта, абсолютно не пов’язана з творчістю. За першою освітою я інженер з охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів. Моя друга спеціальність – це інженер-теплоенергетик. Пропрацював на теплової станції близько 8 років, єлектрична станція це, звичайно, унікальний організм.
Н: Що для тебе мистецтво, як ти оцінюєш своє місце в ньому?
А: Я роблю плакати, це можна назвати агітацією або навіть інформаційною війною, за тим, що я роблю, стоїть певна концептуальна основа. Незважаючи на те, що я формально займаюся певним видом образотворчого мистецтва те, що я роблю, я не вважаю все-таки мистецтвом, хоча для спостерігача це може так виглядати. Чому? Тому що час культурних перетворень реальності закінчився. І сама концепція реальності, як якоїсь культури, в яку занурена людина, вона в принципі вже завершена і подекуди вже розпадається. Щоб з усім цім впоратися необхідно структурне переосмислення реальності. Це глибинні процеси, не те, що існує тільки на рівні декорацій.
Н: Коли ти почав займатися плакатами?
А: Для мене це був своєрідний експеримент, а взагалі я почав робити плакати приблизно з кінця 2007 року. Тепер я вже можу досить упевнено діяти в цій сфері, я знаю, що і як робити, щоб домогтися своїх цілей. Не чекаю натхнення, щоб почати працювати.
Н: Тобто це вже освоєна навичка.
А: Навичка, абсолютно вірно. Деякі діячі мистецтва схильні це засуджувати, в силу того, що звикли бачити це по-іншому, як певну вищу силу. Як щось, що дається зверху і їм не належить, тобто сама людина в цій моделі взаємодії є простим ретранслятором. Я так не вважаю, вважаю, що все, що я роблю, належить мені. Я використовую різні інструменти, але для мене це просто інструменти, які мені дозволяють досягти моїх цілей. Інструменти, які я використовую для задоволення своїх суб’єктних інтересів. Самовираження, як самоціль мене не цікавить.
Н: Які цілі переслідують твої роботи?
А: Скажімо так, нинішня Росія в її моделюванні буття, або краще сказати, подоби буття, скажу політкоректно: це має бути подолано. Подолано спочатку на енерго-інформаційному рівні, тобто на рівні розуміння і потім вже і на інших рівнях перетворення реальності, включаючи і політичний рівень. І ось «мистецтво», тобто мої роботи це лише інструмент.
Н: Крім політичних ти маєш багато плакатів про Хаос, хаогнозіс. Ти не міг би трохи розповісти про це?
А: О! Це мій світогляр, тема для окремої великого обговорення. Це світогляд, який виник на стику розуміння культурних і структурних процесів. Те, що можна назвати фізикою і лірикою «в одному флаконі». Я вирішив це об’єднати для того, щоб зрозуміти повну картину світу в комплексі, якщо говорити про суб’єктний розуміння реальності, котра пояснює не тільки буття, але також інобуття. Інобуття це те, що я називаю Хаосом, Великим Ніщо, але Велике Ніщо – це вже концепція Аліни Вітухновскої, докладніше про це можна дізнатися тільки від неї самої. Якщо стисло – це простір максимальної нескінченної метрики, яке поглинає простір обмеженою метрики, тобто виявлену реальність. Як конкретний приклад я можу навести прогрес, наприклад винайшли нову техніку і робочі стали не потрібні, тобто вони якби поглинаються. У соціальному, політичному плані це дещо інші процеси.
Н: І яке ж твоє суб’єктивне розуміння буття та інобуття?
А: Моє суб’єктивне розуміння полягає в тому, що буття теж має бути подолано, що прогрес не зупинити, що ті життєві цінності, які ми сприймаємо саме як цінності, це не більше ніж імпринтинг, і він також повинен бути подоланий. З початку 2010 р я пишу книгу під назвою «Том Хаосу», складену з моїх, і не тільки, заміток, обсяг якої вже на сьогоднішній момент перевищує 600 сторінок.
Н: Які у тебе плани на майбутнє?
А: Поки точних планів немає, але напевно я хотів би продовжити освіту десь в Європі.
Н: Дякую за інтерв’ю.
Інтерв’ю було проведено через скайп, Мадрид – Київ, 5 березня.
Повний каталог робіт Антона Мирзіна можна подивитися тут.
Якщо ви бажаєте допомогти творчості Paperdaemonа, можете використатися послугами Вестерн Юніон, надсилати перекази на одержувача Anton Myrzin, Kyiv, Ukraine, після переказу надіслати код платежу і ім’я відправника на пошту paperdaemon@protonmail.com
ConUcrania 
Anton Buena suerte! Incipit Chaos!
Me gustaMe gusta