«УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ» : нові грані творчості
Нехай пожалкують ті, хто не прийшов на концерти вокального гурту «Українські передзвони» та юної співачки Вікторії Гарванко, які відбулися буквально упродовж одного тижня. Спершу в неділю, 22 травня, в каплиці святого Ізидора (Ermita San Isidro) в Ґетафе, де моляться вірні Української православної церкви Константинопільського патріархату та 29 травня у парохії Благовіщення (храм Доброї Звістки) Української греко-католицької церкви на Арґуелєсі.
Зізнаємося чесно, такого концерту давно вже не спостерігали. Послухали б ви, добродії (ті, що не прийшли), які гучні оплески лунали, а вигукам «Браво!» (а інколи «Бравіссімо!») не було кінця-краю. Направду, високий професійний рівень виконання, різножанровість пісень, цікавий сценічний образ, культура співу та поведінки, шикарна палітра костюмів – все це характерно для «Українських передзвонів».
Але дозвольте ще й загострити вашу увагу на такому моменті. Ви зауважили в яких парохіях відбулися концерти? Ми зауважили, бо цей факт засвідчує, що релігійних бар’єрів перед артистами уже не ставлять. Як і відходить на другий план те, представники яких конфесій співають у колективі. Найперше, щоб це було дійство, на яке варто глянути і послухати. Щоб винести найкращі враження. Зрештою, щоб відпочити душею. Власне, всі ці критерії притаманні «Українським передзвонам».
Ще один акцент. Творче обличчя колективу розвернулося на 180 градусів. З’явилися речі різнопланові: народні пісні переплітаються з сучасними, звучать і колискові, і жартівливі (чого тільки вартує композиція «Мамай»), і дитячі. І від цього, безумовно, в цілому виграє програма. Направду, вона набуває саме того змісту, який озвучено у назві концерту «Передзвони душі». Вона, душа, під час пісень, виконаних усім гуртом, дуетами, тріо чи сольно наповнюється лагідними малиновими дзвонами-передзвонами, від яких виникає відчуття, яке важко навіть з чимось порівнювати. Ну, хіба що з летом душі у небесах. Сподіваюся, що вам таке добре відоме, коли від переповнення щастям, хочеться літати.
Свідомо не будемо перелічувати поіменно учасників програми. Всі без винятку – мо-лод-ці!. Але трьох учасників не можемо не виділити. Це, згадана вище, Вікторія Гарванко – зіронька, яка так стрімко сходить не мистецькому небосхилі, і творчий потенціал якої, як і її талант загалом, уже помітно неозброєним оком. Адміністратора гурту, а заодно маму Віки, а ще й до того ведучу концертів Галину Бардіну, без чиєї копіткої праці не обійшовся б жодний виступ. Хто знає цю сторону творчості, той розуміє як її труднощі, так і її вагу.
І, безперечно, художнього керівника гурту Ларису Сенів. Знаємо достеменно, що вона вже готувалася поставити крапку в своїй творчій біографії. Та все ж любов до прекрасного перемогла. І за це їй особлива подяка та шана, що після деякого затишшя, представила свій новий витвір – унікальний, пречудовий, прекрасний, прегарний. Дя-ку-є-мо, Ларисо! І зичимо і тобі, і всім учасникам, очолюваного тобою колективу, нових звершень. Надіємося незабаром знову побачити вас на сцені й отримати ще більше задоволення від вашої нелегкої, але такої вдячної роботи. Дерзайте!
Autor: Lyubomyr Kalynets
ConUcrania 