Información en español sobre Ucrania


Deja un comentario

8-10 березня в місті Малага, за ініціативою асоціації ConUcrania, створено проект, присвячений вшануванню постаті Тараса Григоровича Шевченка.
Окрім самих українців, до участі в зйомках було залучено велику кількість іспанців, та громадян інших іспаномовних країн: Венесуела, Гондурас, тощо.

У першому відео подана коротка інформація про біографію Ці відео створені для донесення інформації за кордоном про «Кобзаря», який є одним із символів нашої країни..
У другому відео монолог перекладеного з Української на Іспанську мову вірш «Думка».
У третьому відеокліпі зачитується вірш «Мені тринадцятий минало» , Іспанцями Українською мовою.


Deja un comentario

Testimonios de Holodomor: Igor Musevich

Igor Musevich:
Como contaba mi abuela, los cabrones que no trabajaban nunca, y que no fueron apreciados por nadie, eran los que confiscaban el grano y cualquier otra comida. A ellos les dieron armas de fuego y poder y actuaban con arbitrariedad. Las autoridades firmaban las órdenes, y ellos las cumplían con creces. Mi abuela perdió a su padre en aquellos tiempos, murió de hambre.
Mi madre nació en el 1923. Ella soñaba, durante su niñez, con comprar una gran hogaza de pan y comer hasta saciarse, y saciar a su mamá. Estos eran sus sueños de niña.

Solo dos de ellas sobrevivieron.

Traducción realizada por Isabel Okulik

Fuente en inglés

Fuente en ucraniano


Deja un comentario

Cómo “Holodomor” cambio la vida de los pueblos ucranianos

En un primer momento, de repente, se estableció la prohibición del uso de la propiedad del pueblo. No se permitía la pesca ni recolectar las setas, y tampoco el trigo, pues todo era propiedad del Gobierno. Asi, la propiedad de la sociedad civil se convirtió en una propiedad común, en realidad, gubernamental.

Antes de la recolecta, el pueblo se constituía de los denominados “dueños de las …..” Ellos vivían de sus propios recursos

Колишнє спільне майно громади раптом стало заборонене для користування. Не можна було ні ловити рибу, ні збирати грибів, ні зерна, бо це все було державне майно. У людей забирали спільний громадський ресурс, створюючи колективний (а насправді державний).

До колективізації абсолютну більшість села складали так звані “господарі” – вони жили з індивідуального господарства, мали землю, худобу, іноді якесь виробництво на кшталт млина. Хтось мав більше, хтось менше, але НЕП давав можливість заробляти, продаючи надлишки продукції, і люди купували коней, худобу, механізми.


Deja un comentario

Taras Shevchenko en español

 

 

Shevchenko.png

José Andrés Alvaro Ocáriz nos presenta un nuevo libro, dedicado, en este caso a Tarás Shevchenko, excelente pintor y magnífico poeta que se ha convertido en uno de los símbolos de Ucrania.

El motivo principal que le ha llevado a escribir esta obra es el de divulgar, dar a conocer o rememorar a Tarás Shevchenko. Por ello, el libro está destinado a quienes aman la cultura en general y tal vez desconozcan la existencia de Shevchenko. También a quienes se acercan a la cultura ucraniana sin tener la suerte de conocer el idioma ucraniano. Y a todas las personas que han nacido en Ucrania y que residen tanto en España como en países de lengua castellana.

Sigue leyendo


Deja un comentario

Genocidio del pueblo tártaro de Crimea

«A las cuatro de la mañana hubo un fuerte golpe en la puerta, estábamos muy asustados. Madre abrió la puerta. Tres soldados armados irrumpieron y comenzaron a gritar y a empujarnos para salir a la calle. Los hermanos no dijeron nada. La madre, del miedo, no podía vestir a los hijos»: estos son recuerdos de las víctimas de la deportación de los tártaros de Crimea en mayo de 1944.

http://bit.ly/2VmW3pG

«Eran alrededor de las seis de la mañana cuando las fuerzas de seguridad irrumpieron en la casa. Lo primero que hicieron fue quitarnos todos los teléfonos móviles. Nuestro hijo mayor se despertó del accidente. No entendía por qué unas personas con máscaras y ametralladoras, como si fueran criminales, entraban en nuestra casa tan temprano en Ucrania». Estos son los recuerdos de la esposa de uno de los 23 tártaros crimeos en el momento de la anexión de la península de Crimea el 27 de marzo de 2019. http://bit.ly/30iA5b0

https://m.youtube.com/watch?v=GI-oESAut5U&feature=youtu.be

Entre ambos recuerdos han transcurrido 75 años. Pero, al igual que sucediera en 1944, los tártaros crimeos sufren hoy represiones políticas en la Crimea anexada. Rusia ha tomado el camino de las tradiciones de los soviéticos y del Imperio ruso, y continúa hoy persiguiendo a las personas por su etnia.

La deportación de los tártaros de Crimea en 1944 no fue el primer desalojo forzoso de los residentes de Crimea. Los tártaros crimeos ya habían sufrido deportaciones locales tras la conquista de la península por el Imperio ruso en 1783. Por ejemplo, en 1784, G. Potemkin ordenó «acelerar» el desalojo de la población tártara de las montañas de la costa sur de Crimea.

Catalina II ya dio la orden enviar a los tártaros crimeos fuera de sus tierras tras una visita a la península. Además, inmediatamente después de la visita de la emperatriz, hubo un proyecto de deportación masiva de la población tártara de Crimea a Kazán. Sin embargo, este plan no llegó a ejecutarse debido al inicio de la guerra entre el Imperio ruso y el otomano. http://bit.ly/2LBMBiN

La deportación masiva de los tártaros de Crimea se inició en 1944 mediante un decreto secreto de la Unión Soviética. Al parecer, fueron acusados de cooperación masiva durante la ocupación de Crimea por las tropas de Hitler. Luego, fueron deportadas 190 mil personas. Esta deportación ha tenido consecuencias catastróficas para los tártaros de Crimea: solo durante el primer año de hambre, enfermedad y agotamiento mataron a más de 30 mil personas. http://bit.ly/2JiB8T7

La Rada Suprema de Ucrania reconoció la deportación de los tártaros de Crimea en 1944 como genocidio de la etnia tártara crimea. La víspera del 75 aniversario de la deportación del genocidio de los tártaros de Crimea también fue reconocida por el Sejm de Letonia. http://bit.ly/2JBzknE

Ahora. todos aquellos crimeos que se negaron a reconocer la ocupación rusa de la península se han convertido en objetivo del Kremlin. Están encarcelados y recluidos en cárceles locales o rusas, sometidos a torturas, no se les permite ver a sus familiares, recibir asistencia médica y drogas. Las autoridades de ocupación privan a los habitantes de Crimea no solo de la conexión con el país de origen, sino también de la salud y los años de vida.

Recordemos que entre los presos políticos del Kremlin hay muchos tártaros de Crimea. Las autoridades rusas continúan realizando arrestos en masa, bajo cargos de «terrorismo» y «extremismo», de personas que, en realidad, no hicieron otra cosa que ejercer de defensores destacados ante la ocupación rusa de la península ucraniana. http://letmypeoplego.org.ua/uk/list/

Hoy rendimos homenaje a las víctimas de otro crimen de los soviéticos: el genocidio del pueblo tártaro de Crimea. Pero hoy continuamos luchando por los presos políticos ucranianos en Crimea y Rusia y la liberación de Crimea.

Fuente de la foto: https://bit.ly/2Jvf4VN

Artículo traducido del muro del perfil de Facebook de Uliana Suprun, Ministra Interina de Sanidad de Ucrania

Es médico, activista y fue la Directora de Iniciativas Humanitarias del Congreso Mundial de Ucranianos.

Especial agradecimiento a Brito José por la traducción del artículo.


Deja un comentario

Проект “Шевченко на іспанській”

8-10 березня в місті Малага, за ініціативою асоціації ConUcrania,  створено проект, присвячений вшануванню постаті Тараса Григоровича Шевченка.
Окрім самих українців, до участі у фільмуванні було залучено велику кількість іспанців та громадян інших іспаномовних країн: Венесуела, Гондурас, тощо.

 

 

Для багатьох іспанців прізвище Шевченко, насамперед асоціюється із знаменитим футболістом, аж ніяк не з митцем, тому виникає велика потреба в поширенні інформації про цю видатну українську особу та його вклад в українську культуру та історію.

 

В інтернаціональних виданнях дуже важко знайти публікації та твори і детальну інформацію про життя та біографію Тараса Шевченка іспанською мовою.

Тому у настопному відео зачитується вірш перекладений з української на іспанську мову, «Думка».

 

 

У третьому відео громадяни Іспанії зачитують вірш «Мені тринадцятий минало» , на українській мові.

 

 

Вірш “Садок вишневий коло хати” читають жителі Іспанії та Латинської Америки, які активно слідкують за подіями в Україні, цікавляться нашою культурою та історією.

 

Метою цього проекту є донести та розповсюдити інформацію в іспаномовних країнах світу про Тараса Григоровича Шевченка, насамперед як поета, письменника, художника, громадського діяча, героя та символа нашої країни; про його нелегке життя , тортури які він перетерпів, та безмежну любов до України, яку він описував у своїх віршах та поемах, малював на прекрасних картинах, які є шедеврами, і багато з його робіт були створені у тюрмах, в нелюдських умовах.
Висловлюємо щиру подяку всім хто долучився та допомогав у створенні проекту.


Deja un comentario

3віт Спілки Українських Aсоціацій в Іспанії “КРАІ” 2018

Для мене є велика честь презентувати звіт  про перший рік діяльності Спілки Українських Aсоціацій в Іспанії “КРАІ”.
pp
Співпраця на ниві інтеграції  українських іммігрантів в іспанське середовище не є легкою, тим більше що економічне підгрунтя такої діяльності досить хитке, або майже відсутнє. Проте наші мрії та мрії сотень українців про ствердження української спільноти на теренах Іспанії надихають нас  до нових звершень.
     Найперше, хочу  висловити безмежну вдячність всім волонтерам, членам українських об’єднань на теренах Іспанії , які жертовно віддавали свої знання,вміння, вільний час та особисті кошти для загальної справи. Особливі зусилля в цій нелегкій справи  доклали голови громадських організацій та члени керуючих рад, адже саме на них – найбільша відповідальність .
 А коли крім громадського навантаження по роботі в громадах вони погодились на створення кординаційного об’єднання національного рівня, то цих добровільних навантажень стало ще більше.
Шлях ї створення  “КРАІ” був схожий на зачаття дитини. Голови громад, що зібралися на зустріч в жовтні 2016 року , були досить обережними в виборі цілей, функцій та методів діяльності об’єднання через попередні невдалі спроби та особисті розчарування на ниві громадської діяльності.
 Довго готували  і обговорювали статутні документи і перші установчі збори було проведено в Мадриді 18 січня 2018 року. Реєстраційні документи отримано в квітні.
Як нам жилося/функціонувалося? Найперше – щирий доземний уклін представникам всім громад, що об’єднує КРАІ : про таку теплу, щиру, щедру добром та теплом взаємодопомогу та підтримку варто мріяти! Наші традиційні щоміячні скайп конференції – це зустрічі наповнені взаємоповагою та взаєморозумінням. На них розглядаємо питання і проблеми, отримуємо підказку і/або допомогу, плануємо і мріємо! Кожне наше звернення спільно редагуємо та обговорюємо перед підписанням. Разом шукаємо шляхи розв’язання проблем та разом святкуємо вдало проведені заходи.
З конкретних  спільних справ 2018:
– Проведення практичної конференції по шкільництву за кордоном в м. Мурсія
– Публікація  про захист персональних даних.
– Підтримка та спільна зустріч на фестивалях в Валенсії та Барселоні.
– Публікація щодо механізмів, прав, та ризиків громадян України , що подають заяву про надання   політичного притулку
– Спільна конференція  Віталієм Власюком, головою комітету з міжнародного права Асоціації  Адвокатів України та керуючого партнера юрфірми “єПраво”з питань необхідності  заповнення трудовими мігрантами декларації про доходи в Податковій Службі України та отримання юридичної допомоги на території України.
 – Конференція  щодо необхідності  та  звернення до української влади про створення єдиного органу, котрий переймавбися всією проблематикою, що турбує українців за кордоном, яке підтримали громадські асоціації ще чотирьох країн.
– Конференція з Головою міжнародного об”єднання “Четверта Хвиля”
– Проведення Форуму українців Іспанії.
– Конференція з представниками Українського Інституту щодо культурної дипломатії та можливості співпраці.
-Звернення до іспанських та європейських органів влади щодо збройного нападу Росії в Керченській протоці та організація протестних мітингів асоціаціями- членами “КРАІ”.
Спілка українських асоціацій “КРАІ”  зросла чисельно за кількістю членів – зараз до неї входять 8 громадських організацій :
Асоціація ” Світанок”. Мадрид ;
Асоціація “Ланцюжок добра”. Мадрид;
Асоціація Українців Кантабрії “Оберіг”;
Асоціація “КонУкраніа” (З Україною), Мадрид;
Асоціації “У-Армонія”, Валенсія;
Асоціація Українців Регіону Мурсія
Культурно освітній центр “Дивосвіт”, Мадрид;
Асоціація українських батьків і вчителів в Каталунії “Берегиня”, Барселона
та ще більше зросло число її прихильників та користувачів  що дає нам наснаги до плідної роботи в наступному році.
Ми відкриті до співпраці, отож запрошуємо до спільних проектів в прийдешньому 2019 році всіх бажаючих.


Deja un comentario

УКРАЇНСЬКА ІСПАНІЯ: МИ – НА ПЕРЕДРІЗДВЯНІЙ ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНІЙ ФЕРІЇ В МАДРИДІ

І то вже не вперше. І тим приємніше за наших краян, котрі знаходять час і горять бажанням представити і свої особисті надбання, а загалом і нашої України, демонструючи їх на такому представницькому форумі, що проводиться чи не втретє поспіль (раз на рік) у виставково-концертному комплексі «Матадеро», що поблизу метро Лєгаспі іспанської столиці.

Feria-1.JPG

Цей міжнародний ярмарок культур щоразу масово збирає представників різних народів світу, які мешкають і працюють (хто швидше, хто пізніше) у напрочуд гостинній і щедрій столиці країни Дон Кіхота. Не стала винятком і ця ферія, що розпочалася 14-го і тривала включно до 23 грудня. Всю різнобарвну і широченну палітру свого культурного надбання представили численні доньки та сини світової спільноти: самобутні пісні й танці, туристичний потенціал, кращі зразки своєї гастрономії та національної кухні, предмети декоративного й ужиткового мистецтва, національну символіку, сувенірну продукцію і т.п.

Звісно, завершальним і чи не найбільш гучним акордом (в усякому випадку для України) став останній день роботи ярмарку в неділю, 23 грудня, напередодні католицького Різдва.

Попри те, що наші земляки виступили з цікавою яскравою-преяскравою різноманітною концертною програмою, в якій взяли участь кілька відомих та менш знаних колективів і солістів, то ще й після цього приємно здивували і наших співвітчизників, і численних відвідувачів ярмарку колядками та народними піснеспівами в тісному колі поряд з нашими двома кіосками.

Одначе не летімо стрімголов поперед батька в пекло, забуваючи про інші дні ферії. Вже традиційно на її урочистому відкритті буває мер Мадрида Мануела Кармона. Завітавши на ярмарок і цього разу, вона виявила значний інтерес до української експозиції (в цьому їй допомагав не хто-небудь, а сам Посол України в Іспанії Анатолій Щерба), виставленої в павільйонах під номерами 64 і 65. Власне, вони і стали упродовж тижня українськими острівцями посеред багатьох інших на «Матадеро».

Feria-2.jpg

ПІДПИС: Фото зі сайту Посольства України в Іспанії

Feria-3.JPG

Згодом два дні поспіль (16 і 17 січня) своє уміння демонстрували наші майстрині: спершу Світлана Шмайлова дала майстер-клас з приготування знаменитих дерунів, а вже наступного дня показувала як розмальовувати писанки Мирослава Кавацюк. Через пару днів, а саме в четвер, 20-го числа, свої диво-закладки для книжок представила широкому загалу Ніна Данилюк.

Цього ж дня на святковій ярмарковій сцені відбувся перший виступ українських артистів-аматорів. Наші традиційні для Різдвяного циклу пісні на суд глядачів винесли учні суботньої школи «Берегиня» з Мадрида, а ось вертеп показали їхні ровесники зі школи «Стожари», розташованої в Мостолесі. Як завжди напрочуд успішно співав вокальний гурт «Українські передзвони» під керівництвом Лариси Сенів. А потім бурхливі аплодисменти «зривали» вихованці Лілі Ткачук: дитячі співочі ансамблі «Перепілонька» та «Передзвін» культурно-освітнього центру «Дивосвіт» з Алькоркона. Власне, кілька пісень у їхньому виконанні не гріх було б послухати читачам нашого сайту.

 

Нарешті в останній день ярмарку концертну програму скомпонували з більшого числа наших митців сцени. Танцювали ансамблі «Кричевчанка» суботньої школи «Світанок» з Алкали-де-Енарес, «Перлина» культурно-освітнього центру «Дивосвіт», «Черемшина» суботньої школи «Квіти України» з Торрехона-де-Ардос, хореографічна група мадридської школи «Рідний край», дует у складі Паломи Антошків і Ігоря Чижевського. Співали Христина Семак, Вікторія Гарванко, Олександр Конончук.

El pase de diapositivas requiere JavaScript.

El pase de diapositivas requiere JavaScript.

 

 

А ось після концерту, який, незважаючи на доволі ранковий час, переглянула чималенька кількість глядачів (серед яких були не лише українці!), урочистості плавно перетекли якнайближче до наших кіосків. І зазвучали наші коляди, народні пісні, підхоплені нашими ж земляками, які прийшли підтримати артистів, а також майстринь, що експонували українську вишивку, кераміку, сувеніри, національну символіку тощо. А ось ініціаторами вже цього імпровізованого дійства стали музиканти та співаки Петро Варцаба, Іван Ткачук і Ярослав Допілка. Через маленький проміжок часу вони так «запалили» аудиторію, що здавалося, ніби підспівує і підтанцьовує вся площа поблизу. Ну, а коли самодіяльні артисти ще й сулію з оковитою пустили по колу, то загальний настрій почав «зашкалювати». Не вгавав він і під час ласування варениками, які дуже швидко вивітрилися з баняка, в якому їх теплесенькими і подали.

El pase de diapositivas requiere JavaScript.

 

Натомість наші майстрині та продавці всякої всячини в кіосках (чого тут тільки не було: як мовиться, до кольору, до вибору!) не соромилися припрошувати потенційних покупців до своєї продукції. Старалися і Антоніна Яворницька-Венгренюк зі своєю донечкою Кароліною, і Анна Ткачук, і Наталя Калиновська, й Іванна Литвинюк (протягом інших днів тут торгували ще й Тарас Сиротюк з провінції Ріоха, «тутешні» Наталя Богацька, Наталя Шпак, Мирослава Кавацюк, Антоніна Патиченко, Людмила Сливка).

El pase de diapositivas requiere JavaScript.

Словом, українці показали себе на цьому форумі міжнаціональних культур з найкращого боку, таким чином, у черговий раз підкреслюючи свою відданість батьківським традиціям і любов до рідної України.

ТАК ТРИМАТИ І НАДАЛІ, ДОРОГІ КРАЯНИ!

Л.

 

 

 

 

 

 

 


Deja un comentario

УКРАЇНСЬКО-ІСПАНСЬКІ ПЕРЕХРЕСТЯ, АБО ЩЕ ОДИН ДУШПАСТИР У ГОСПОДНЬОМУ ВИНОГРАДНИКУ

У минулу суботу, 15 грудня, відбулася далеко неординарна подія в українсько-іспанському середовищі не тільки Мадрида, але й усієї Іспанії. Маємо на увазі рукоположення в священичий сан нашого земляка диякона Андрія Гавліча.
Незвичайність ситуації полягає в тому, що Андрій, закінчивши римо-католицьку семінарію в Малазі, вступив у монаше згромадження місіонерів Облатів Непорочної Діви Марії (Oblatos de Maria Inmaculada). Власне, цей орден і став його черговою сходинкою на шляху до священства.
Проте багато хто з нас, заробітчан зі стажем, добре пам»ятає Андрія ще в перші часи становлення парохії Благовіщення на Арґуелєсі, відтоді, коли сюди 2001 року прибув з України для надання духовної опіки молодий ієромонах (тобто священик-чернець)-редемпторист (відповідно, представник Чину найсвятішого ізбавителя) отець Ігор Михаляк (11 грудня минула чергова роковина з часу його трагічної кончини, що, на превеликий жаль, залишилося непоміченим у парохії Благовіщення на відміну від попередніх років). Власне, вже тоді неозброєним оком можна було помітити, що А.Гавліч обере стезю служіння Господу-Богові та людям. До цього його спонукала набожність як родини в цілому, так і особиста. Врешті-решт так і трапилося.


І ось нарешті настав довгоочікуваний день у його житті.

Sigue leyendo


Deja un comentario

Testimonios de Holodomor: Liubov Vozniuk

Ucrania recordó a las víctimas del Holodomor el pasado 24 de noviembre. La hambruna artificial de los años 1932-1933 se llevó la vida de millones de ucranianos. Radio Svoboda preguntó cómo afectó el Holodomor a las familias de sus lectores. Éstas fueron sus respuestas:

Liubov Vozniuk (Cherkasy):

El hambre me duele hasta hoy. Mis padres, los Klymenko—Mijailo y Varvara, junto con mi hermana María, sobrevivieron la hambruna. Mi hermano Mishko murió. Mi madre cogió fiebre tifoidea, y mi padre estaba hinchado por el hambre.
La gente, debilitada por el hambre, yacía tumbada. Los vecinos ayudaban en lo que podían.
María dejó su casa y vagaba a lo largo de empalizadas, dormía ahí mismo. Ella se acordaba que los niños comían kashka (así llamábamos a las flores de acacia y de algunas otras flores). La gente compartía lo que buenamente podía. Después volvió a casa.
El padre de mi mamá, Fedir Lytvyn, también murió de inanición. Se negó a comer, para que sobrevivieran los niños.

Y, mientras tanto, se asignaron un cochero y un carro tirado por caballos para dar vueltas por el pueblo y recoger los cuerpos tirados en las calles. Cuando el cochero venía, miraba los que estaban desmayados de hambre, entonces decía “Permítanme llevarme a la mujer también, para cuando llegue al cementerio, también estará muerta, así no haré un segundo viaje hasta aquí”. La hija, Oksana, agarró a su madre y no le dejó llevársela.

Mi abuela vivió 32 años después del Holodomor. El cochero y su mujer se burlaban de ella diciendo que no se la llevaron y que ella seguía “merodeando por ahí” incluso después del Holodomor.

Ahora creo que era el ansias de vivir de mis padres.

Mi madre se arrastró de rodillas a su huerta, recogió algo ahí y coció una sopa. Mishko la removió con la cuchara, miró malhumorado a la madre y se negó a comerla. Y murió. La hermana de mamá lo envolvió con la colcha y lo llevó a un cementerio que se encontraba cerca. Lo colocó en una sepultura, en una fosa donde ya había una mujer vieja. Cerca se hallaba un niño muerto. Yo también vi esta fosa pequeña, ellos no tenían tiempo para cavar fosas, así que ponían a varias personas en una misma.

Sueño con una gran hogaza de pan.

Traducción realizada por Isabel Okulik

Fuente en inglés

Fuente en ucraniano